Методична проблема

  Виховання інформаційної культури та комп'ютерної компетентності учнів на уроках та в позаурочний час

ВСТУП

Третє тисячоліття висуває на перші позиції знання і високі технології, інформація у такому суспільстві стає першочерговою потребою. Можна перефразувати відомий вислів – хто володіє інформацією, той володіє світом. Тому кожна людина повинна вміти користуватися сучасними засобами пошуку інформації, вміти перевіряти інформацію на достовірність, представляти її у зручному для сприйняття вигляді, аналізувати, захищати, зберігати і передавати, а також використовувати для отримання нових знань. Тобто інформаційна культура стає частиною загальної культури людини.
Тільки за таких умов людина зможе постійно бути в курсі усіх новинок, своєчасно отримувати інформацію і самостійно відповідально приймати рішення, підтримувати свій культурний і професійний рівень. Адже в умовах постійного оновлення технологій неможливо навчитися всьому один раз на все життя, кожному необхідно навчатися безперервно, а до цього треба готувати дітей вже у дитячому садку. Саме тому на перший план виходять технології, що допомагають отримувати знання, виховувати критичне ставлення до інформації. Серед них чільне місце посідають новітні інформаційні технології. І тут не можна обійтися без інформаційної культури.

Інформаційна культура - це особливий аспект соціального життя. Вона виступає як предмет, засіб і результат соціальної активності людини, впливає на характер і ефективність її практичної діяльності.

Інформаційна культура є багатофункціональною. Її загальними функціями виступають: регулятивна - інформаційна культура суттєво впливає на хід інформаційної діяльності, пізнавальна - інформаційна культура безпосередньо пов'язана з навчальною і дослідницькою діяльністю людини, комунікативна - інформаційна культура є невід'ємним компонентом взаємозв'язку людей, виховна - інформаційна культура сприяє освоєнню людиною всієї культури, оволодінню всіма інтелектуальними багатствами.

У психолого-педагогічних дослідженнях протягом останніх років розглядаються різноманітні аспекти формування інформаційної культури людини. Безпосередньо питанню сутності інформаційної культури приділяється увага в роботах С.Г.Антонової, В.О.Виноградова, А.О.Вітухновської, А.П.Єршова. Інформаційна культура, як є важливим фактором розвитку кожної людини. Становлення інформаційної культури відбувається в процесі навчання і професійної діяльності через їх інформаційний компонент. Аспект формування всебічно розвиненої, гармонійної особистості в умовах інформаційного суспільства піднімався в роботах Б.С.Гершунського, В.І.Громики, Л.Б.Ітельсона, В.Я.Ляудис.

Завдання формування інформаційної культури підростаючого покоління, що житиме у XXI столітті, є надзвичайно важливим. У відповідності до концепції інформатизації освіти, випускник загальноосвітньої школи має бути теоретично і практично готовим до активного застосування у своїй діяльності нових інформаційних технологій, освоєння інфраструктури інформаційного суспільства. Основи   інформаційної   культури   закладаються  при  вивченні  курсу   інформатики в школі. Така провідна роль курсу інформатики змушує особливо уважно ставитися до підготовки майбутніх випускників, до формування їх особистої інформаційної культури.

ОБ'ЄКТ дослідження - інформаційна культура учнів загальноосвітніх шкіл.

ПРЕДМЕТ дослідження - формування інформаційної культури учнів Талалаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

МЕТА дослідження - теоретично обґрунтувати засоби формування інформаційної культури учнів при вивченні курсу інформатики.

Об’єкт, предмет і мета дослідження обумовили такі завдання:

1.Розкрити сутність інформаційної культури.

2.На основі аналізу джерел з філософії, культурології, педагогіки, психології, інформатики виявити компоненти інформаційної культури і дослідити їх формування при вивченні курсу інформатики.

3. Розглянути  основні шляхи і методи виховання інформаційної культури школярів.

.

РОЗДІЛ 1.  Розкриття сутності інформаційної культури.

1.1 Поняття про інформаційну культуру та інформатичну компетентність. Комп’ютерна грамотність.

Інформаційна культура на сьогодні є одним з основних критеріїв розвиненості держави. Сьогодні  актуальним є поняття "інформаційна нерівність", яке вперше з'явилося в документі "Рекомендації Європейській раді: Європа та глобальне інформаційне суспільство", 1994 рік (http://www.echo.lu), відомому як доповідь Бангеманна. Інформаційна нерівність полягає у небезпеці розподілу суспільство на тих, хто "має" доступ до інформаційних благ, і тих, хто "не має" такого доступу.

Європейське суспільство цілеспрямовано працює над запобіганням такого розподілу суспільства. Україна, якщо вона робить європейській вибір, має забезпечити  умови подолання інформаційної нерівності громадян.

Інформаційна культура - це складова культури особистості, що полягає у
володінні інформаційними технологіями на рівні, який дозволяє людині
аналізувати різні способи розв'язання інформаційних задач певної сфери
життєдіяльності та обирати з наявних способів найбільш ефективні.

Інформаційна культура передбачає наступне:

   - вміння формулювати мету діяльності та обирати найбільш адекватний поставленій меті інформаційний засіб;

   - вміння систематизувати і адекватно сприймати інформацію, отриману з різних джерел;

   - рефлексія власної діяльності з використанням інформаційних засобів;

   -відкритість до сприйняття нової інформації, здатність до навчання протягом усього життя.

Базовою складовою інформаційної культури є комп'ютерна грамотність.

Комп'ютерна грамотність - це сукупність знань та вмінь необхідних для використання комп'ютерні засоби для розв'язання завдань професійної, освітньої, соціальної та інших сфер діяльності людини.

Комп'ютерна грамотність передбачає можливість використання комп'ютера в якості засобу діяльності так само вільно, як сучасна людини вільно володіє навичками письма та рахування.

Інформатична компетентність це

- знання  інформатики як предмета,

- використання комп'ютера як необхідного технічного засобу,

- активна соціальна позиція і мотивація суб'єктів освітнього простору,

- сукупність знань, умінь і навичок щодо пошуку, аналізу і використання інформації, даних і знань,

- ціннісне ставлення до інформаційної діяльності,

- наявність актуальної освітньої або професійної задачі.

1.2. Інформаційна культура та її складові .

На базі комп'ютерної грамотності формується  інформаційна культура учителя та учнів, яка може розглядатися у зв'язку з рівнем розвитку суспільства, характеристиками мислення особистості. Тут мається на увазі буквальне й актуальне розуміння культури. Це передусім етика використання комп'ютера в контексті загальнолюдських цінностей.

Інформаційна культура може розглядатися як складова частина загальної культури, орієнтована на інформаційне забезпечення людської діяльності. Інформаційна культура відображає досягнуті рівні організації інформаційних процесів та ефективності створення, збирання, зберігання, опрацювання, подання і використання інформації, що забезпечують цілісне бачення світу, його моделювання, передбачення результатів рішень, які приймаються людиною.

Можна виділити інваріантну підмножину знань, умінь і навичок, якими повинні оволодіти всі користувачі комп'ютера.

У результаті вивчення шкільного предмета інформатики та використання засобів ІКТН при вивченні різних навчальних предметів в учнів мають бути сформовані основні компоненти інформаційної культури:

1. Розуміння сутності інформації та інформаційних процесів, їх ролів пізнанні навколишньої дійсності та творчої діяльності людини, в управлінні технічними і соціальними процесами, в забезпеченні зв'язку живого із зовнішнім оточенням.

2. Розуміння проблем подання, оцінювання і вимірювання інформації, її сприймання і розуміння сутності формалізації суджень, зв’язку між змістом та формою, ролі інформаційного моделювання в сучасній інформаційній технології. Вивчення питань опрацювання інформації та її сутності потребує необхідності засвоєння понять: знака, символу, алфавіту, мови, письма, носія інформації, повідомлення, каналу зв'язку (з'ясування зв'язку між повідомленнями та інформацією).

При цьому важливо знати, що немає остаточної відповіді на питання про те, що таке інформація. Тому необхідно діалектично підходити до питання про кількість інформації, враховуючи взаємозв'язок і взаємоперетворення інформації і шуму, суб'єктивний характер цінності інформації, принципову неможливість універсальної оцінки кількості інформації. Доцільним є ознайомлення із синтаксичним і семантичним підходами до вимірювання інформації, а також з обмеженістю цих підходів.

3. Розуміння сутності неформалізованих, творчих компонентів мислення.

4. Уміння добирати і формулювати мета, здійснювати постановку задач, висувати гіпотези, будувати інформаційні моделі досліджуваних процесів і явищ, аналізувати їх за допомогою засобівІКТН та інтерпретувати отримані результат, систематизувати факти, осмислювати і формулювати висновки, узагальнювати спостереження, передбачати наслідки рішень, що приймаються, дій щодо їх реалізації, та вміти їх оцінювати.

5. Уміння добирати послідовність операцій і дій у професійній діяльності, розробляти програму спостереження, досліду, експерименту.

6. Володіння знаряддєвими застосуваннями комп'ютера, системами опрацювання текстової, числової і графічної інформації, баз даних знань, предметно-орієнтованими прикладними системами, системами телекомунікацій.

7. Розуміння сутності штучного інтелекту.

Для аналізу досліджуваних процесів і явищ важливим є вміння розумно використовувати сучасні інформаційні технології (бази даних, бази знань, системи штучного інтелекту, зокрема експертні, системи відеотексту, телематики, інформаційні й інші засоби зберігання, опрацювання, передавання і подання інформації). При цьому суттєвим є наявність умінь впорядковування, систематизації, структурування даних і знань, розуміння сутності інформаційного моделювання, способів подання даних і знань — таблиці, тексти, тезауруси, семантичні мережі, фрейми, правила логічного виведення тощо.

8. Уміння адекватно формалізувати наявні у людини знання і адекватно інтерпретувати формалізовані описи, дотримуватися належної рівноваги між формалізованою і неформалізованою складовими.

9. Важливою складовою інформаційної культури є володіння основами алгоритмізації. Зважаючи на це, після ознайомлення з основними напрямами застосування комп'ютера як знаряддя діяльності доцільно розглянути принципи побудови алгоритмів (метод покрокової деталізації «зверху вниз») та основні базові структури алгоритмів, при необов’язковому вивченні будь-якої процедурно-орієнтованої чи декларативної мови програмування.

Усі вказані поняття мають загальнонауковий характер і тією чи іншою мірою розглядаються та застосовуються під час вивчення основ усіх предметів.

Безумовно, програмування посідає важливе місце в інформатиці. Однак слід враховувати, що масовий користувач інформаційними технологіями вже сьогодні і і в подальшому буде не програмуючим. Тому програмування слід розглядати як частину професійної підготовки і діяльності програмістів, воно не є обов'язковим компонентом інформаційної культури педагога і учнів, особливо і гуманітарним ухилом підготовки і навчання.

10. Однією з основних складових інформаційної культури людини є здатність підкоряти свої інтереси тим нормам поведінки, яких необхідно дотримуватися в інтересах суспільства, свідоме прийняття всіх тих обмежень і заборон, які виробляються колективним інтелектом

Суттєвою складовою інформаційної культури є здатність людини (що володіє необхідним інструментарієм) передбачати результати вчасних дій, розуміти те, що цей інструментарій (комп'ютерні технологій) є продуктом колективного розуму і не лише надає додаткові можливості, а й накладає певні обмеження на діяльність користувача. З іншого боку, помилки, або навмисні непродумані дії (наприклад введення вірусу) можуть звести нанівець працю багатьох людей, результат якої не завжди можна відновити.

11.  3 цього випливає, що кваліфікованому користувачеві насамперед необхідно вільно оцінюватися в своїй предметній галузі, інакше він не зможе ефективно вибирати і формулювати цілі, ставити задачі, будувати моделі досліджуваних процесів і явищ, правильно інтерпретувати одержані результати, ефективно використовувати нові інформаційні технології у професійній діяльності, підтримувати необхідний рівень знань.

Вказані компоненти інформаційної культури мають загальноосвітнє і загальнокультурне значення. Вони характеризують мінімальний обсяг знань, умінь та навичок у галузі інформаційних технологій і повинні формуватися з урахуванням специфіки спрямованості навчання.

1.3.  Основні компоненти сформованості інформаційної культури учнів.

На    основі   аналізу    літературних   джерел   зроблено    висновок,   що   явище   культури  є  складним  і  багатостороннім.    Цим  зумовлено  існування   різних  підходів   і   теоретичних  концепцій    у    дослідженні    культури     і,    як    наслідок,    різних     тлумачень   поняття   культури.         Останнім       часом       спостерігається       перехід      до      визначення       поняття культури на підставі уявлень про діяльність людини, пов’язану з виробництвом, зберіганням, розповсюдженням і споживанням цінностей, запропонованих прийнятою у суспільстві системою соціальних інститутів. Культура є невід’ємною складовою людської діяльності. Інформатизація, як соціальне та історичне явище, сприяє становленню в людській культурі винятково значущого компонента - інформаційної культури.

Під інформаційною культурою, перш за все, розуміється рівень розвитку інформаційних зв'язків у суспільстві і характеристика інформаційної діяльності людей. Інформаційна культура також трактується як єдність інформаційної спроможності і творчої інформаційної діяльності, що реалізуються в інформаційній взаємодії суб'єктів у процесі створення, зберігання, перетворення, передавання, сприймання і використання інформації в суспільстві. У сучасних словниках інформаційна культура визначається як рівень інформатизації, ступінь його освоєння і якість використання людиною, а також як опанування засобів інформатики. Інформаційна культура - це сукупність знань про основні способи подання знань, даних та інформації разом з уміннями застосувати їх на практиці для вирішення і постановки змістовних задач. Визначено й обґрунтовано чотири компоненти сформованості інформаційної культури учнів: знання про пристрої і принципи функціонування комп'ютера; навички постановки, опису та реалізації задач  за допомогою комп'ютера; навички використання прикладних програм для вирішення практичних задач; вміння користуватися основними послугами Інтернету та в оn-line середовища. Ці компоненти носять інтегрований характер - кожний з них вимагає наявності певних знань, умінь i навичок.

  

РОЗДІЛ 2. Шляхи і методи виховання інформаційної культури учнів.

2.1  Урок - основна форма організацїнавчання та виховання підростаючого покоління.

Крокуючи у нове тисячоліття і захопивши з собою всі досягнення сторіччя, що минуло, ми вже не мислимо прогрес без комп’ютерів, що впевнено ввійшли в наше життя. І чим ширшими можливостями наділяє нові комп’ютери людина, тим різноманітнішими стає їх застосування.

Навчання за допомогою комп’ютера дає більш ширші можливості передачі інформації, формує людину нового покоління, яка не розгубиться в інформаційному середовищі, бо володіє необхідними навиками роботи з комп’ютерною технікою. Будь-яке навчання пов’язано із сприйняттям, аналізом та накопиченням інформації. Як відомо людина в змозі сприймати звукову і чуттєву інформацію. Наочність, можливість побачити відіграє велику роль у зацікавленості й розумінні матеріалу. Тому традиційні плакати, стенди, роздаткові картки можуть бути замінені яскравою комп’ютерною графікою і навіть рухомими динамічними моделями процесів, що розглядаються. Якщо учень працює з програмою індивідуально, це підкреслюється ще й чуттєвий аспект отримання інформації. Дитина сама керує швидкістю подачі інформації і за можливостями програми, її обсягом і глибиною. А дотики до клавіатури створюють відчуття причетності до інформації, що з’являється на моніторі.

 Уроки інформатики, на яких лекції чергуються з практичними заняттями, дають змогу врізнобарвити подачу матеріалу і тому довше утримувати увагу учнів. До того ж, залежно від матеріалу, який вивчається, комп’ютер дає змогу перетворити урок або цього частину на захоплюючу гру, що значно підвищує інтерес до предмета. Відчуття гри знімає напругу і нервозність у дітей, особливо підліткового віку, які надто критично оцінюють своє можливості та свій власний рейтинг у колективі. Саме підлітковий вік є критичним з точки зору психології своєю вразливістю, підвищеною емоційністю та болісним сприйняттям зауважень товаришів. Комп’ютер і гра сприяють покращенню взаємовідносин між дітьми.

       Зацікавленість і доступність подачі матеріалу значно підвищують можливість учня у вивченні інформатики. Щоб зрозуміти “як це зроблено”, він готовий опрацювати не тільки ігровий матеріал, але й значно складніші та серйозніші розділи теорії. Цікаво, що на підвищений інтерес дітей до комп’ютера має вплив і проблема “батьків та дітей”. Оскільки більшість батьків не володіють комп’ютерною грамотністю і відносяться до комп’ютерів з обмеженістю та цікавістю, то діти через обізнаність у комп’ютерній техніці отримують можливість довести свою “дорослість”. Одночасно інтерес і зацікавлення комп’ютерами, як правило, заохочується і самими батьками.

Повертаючись до уроків інформатики, можна поділити їх на два таких типи:      - уроки, на яких комп’ютер використовується як допоміжний засіб і на яких учень працює з готовим програмним забезпеченням;
                - уроки, на яких вивчаються основи програмування і створюються власні програми.

Звернемося спочатку до уроків, на яких використовуються готові програмні продукти. Вони здебільшого або навчальні, або контролюючі. Великою перевагою у використанні навчальних програм на уроках інформатики є індивідуалізація навчання. Вона передбачає темп подачі та сприйняття матеріалу, який притаманний кожній дитині окремо, тоді як у класичному лекційно-груповому варіанті вчитель вимушений орієнтуватись на “середнього учня”. Не менш важливим в індивідуальному навчанні є момент, коли учень не потрапляє під оцінку оточуючих. У цій ситуації учень сміливіше звертається по допомогу до програми або до вчителя. Оскільки кожний з тих, хто навчається, зайнятий програмою, з якою він працює, учитель без шкоди для інших може приділити час відстаючим учням і така допомога, як правило, є конструктивною, оскільки не травмує й не акцентує на ньому увагу як на невстигаючому.

Під час лекції або практичних занять з класом учитель намагається привести роботу всіх учнів на уроці “до спільного знаменника” і виконати поставлену перед собою задачу. Коли  учні працюють з навчальною програмою самостійно, учитель має можливість спостерігати за ними. Крім того, використовуючи комп’ютер, можна проводити більш тривалий і глибокий аналіз, спостерігати розвиток інтелекту учнів.

         Однак, комп’ютери і програми, що використовуються в школах, ще не володіють достатнім рівнем штучного інтелекту, тому мають певний ряд недоліків, які не можна не враховувати.

Використання навчальних програм є дуже ефективним методом навчання, якщо він поєднується з традиційними методиками, а вчитель займає активну позицію і за необхідності стає проміжною ланкою між комп’ютером і учнем під час практичних занять.

Крім прикладних програм комп’ютер у курсі інформатики використовується також для навчання основам алгоритмізації і програмування. Для успішної роботи необхідно чітко уявити собі поставлену задачу в цілому, побачити в ній значення кожної окремої підпрограми і зв’язку між ними. Результат успішного або неуспішного планування учень відразу бачить під час написання своєї програми.

2.2. Використання інтегрованих завдань міжпредметного змісту в системі формування інформаційної культури школярів .

На основі дослідження наукових джерел та статей, які розкривають зміст міжпредметних зв`язків сьогоднішнього курсу основ інформатики з іншими навчальними дисциплінами, з’ясовано структуру міжпредметних зв’язків та розкрито роль інформаційних технологій в системі навчальних дисциплін. Враховуючи особливості шкільного курсу інформатики, виділено як окремий спосіб реалізації міжпредметних зв`язків, роботу із інтегрованими завданнями міжпредметного змісту.

У зв`язку із зростаючими потребами удосконалення навчально–виховної діяльності шкіл суттєвими вважаємо такі напрями комплексного використання інтегрованих завдань з метою формування основ інформаційної культури:

— інтегровані завдання як спосіб збудження iнтересу до навчання;

— види інтегрованих завдань за режимом їх використання;

— взаємозв'язки у роботi вчителя i учнiв на уроках з інтегрованими завданнями;

— роль інтегрованих завдань на уроках інформатики як засобу формування інформаційної культури учнів;

— методика проведення урокiв інформатики, в структуру яких введено інтегровані завдання.

Враховуючи нові суспільно-економічні умови, коли на передній план виходять проблеми інформатизації суспільства важливо проаналізувати шкільний курс інформатики, його завдання, серед яких головним є формування основ інформаційної культури школярів. В нашій країні ще не створено завершеної системи формування основ інформаційної культури особистості. Проблема розробки педагогічно обгрунтованої системи, головним завданням якої б стояло формування основ інформаційної культури, залишається відкритою. Головні цілі сьогоднішнього шкільного курсу  інформатики полягають у тому, що потрібно сформувати знання, вміння і навички, необхідні для раціонального використання сучасних інформаційних технологій при розв’язуванні задач, пов’язаних з опрацюванням інформації, її пошуком, систематизацією, збереженням та передаванням; ознайомити учнів із роллю нових інформаційних технологій у сучасному виробництві, науці, освіті, повсякденній праці, із перспективами розвитку обчислювальної техніки, започаткувати основи інформаційної культури учнів. Розв`язати питання формування основ інформаційної культури в межах одного навчального предмету неможливо. Логічно завершена структура інформаційної культури може бути сформована протягом трьох етапів навчання.

       Завдання формування початкових елементів інформаційної культури можна віднесли до пропедевтичного курсу. Його структура орієнтована на формування в учнів: знання технічних засобів опрацювання інформації, розуміння сутності формалізації змістовних суджень та інформаційного моделювання; вироблення уміння використовувати інформаційні структури, знання комп‘ютерних програм загального користування; вироблення навичок сприймання і розуміння поданої інформації; уміння проводити опрацювання інформації за допомогою спеціалізованих програмних продуктів.

         Другий компонент - інформаційна грамотність є логічним продовженням першого і включає: знання мов спілкування із ЕОМ; знання інформаційних систем управління, вміння організовувати роботу із використанням інтерфейсної частини програмних продуктів; уміння працювати з інформаційними базами даних, базами знань та іншими електронними джерелами інформації; уміння формулювати узагальнюючу інформацію за результатами використання інформаційних технологій; розуміння сутності інформації та інформаційних процесів.

       Достатній рівень інформаційної культури можна досягти тільки на базі знань двох попередніх компонентів, доповненням до яких є: уміння організовувати використання машин для реалізації поставленої мети; формування навичок використання комп’ютерів при розв`язуванні творчих завдань із абстрагуванням змісту та побудовою інформаційних моделей; уміння працювати із інформаційно-пошуковими системами, базами знань; уміння працювати із засобами підтримки комп`ютерних мереж та телекомунікаційних систем; виховання культури мислення та розуміння сутності штучного інтелекту; культури поведінки в системах телекомунікацій та використання суспільних інформаційних ресурсів.

       Формування елементів інформаційної культури як узагальненої інтегрованої системи знань та умінь здійснюється засобами інтегрованих завдань з інформатики. Інтегровані завдання акумулюють в собі систему міжпредметних зв`язків та знання з основ інформатики, що дає доступ до вивчення інформаційних технологій із засвоєнням базових знань. Саме освоєння інформаційних технологій із застосуванням міжпредметних знань є основою для формування інформаційної культури особистості.

Основними умовами ефективності інтегрованих завдань є врахування обсягу, складності і кількості інформації, яка сприймається, навчальних можливостей учня, психологічної готовності працювати, професійної підготовки вчителя. На сучасному етапі навчання вже не достатньо логічного і послідовного викладу матеріалу – його потрібно опрацювати і побудувати так, щоб максимально залучити учнів до процесу пізнання. Цього можна досягти через цілісну, логічно обгрунтовану систему інтегрованих завдань.

      Аналізуючи шляхи побудови системи інтегрованих завдань з інформатики, встановлено, що ключовим моментом є вибір критеріїв змісту завдання, оскільки навчальний матеріал, який входить до змісту інтегрованих завдань, здебільшого належать до різних предметів і об`єднання його навколо однієї ідеї - питання надзвичайно важливе.

Структура системи інтегрованих завдань пов’язана із: 1) вимогами, спрямованими на формування основ інформаційної культури учнів; 2) змістом доступних міжпредметних зв`язків; 3) можливостями програмного педагогічного забезпечення навчального процессу; 4) рівнем досягнутих знань та умінь з основ інформатики. Важливим фактором для розробки системи інтегрованих завдань є узгодженість із загальною структурою шкільного курсу з  інформатики.

       Формування основ інформаційної культури учня не обмежується тільки його роботою на уроках інформатики та інших навчальних предметів.

       Результативність використання інтегрованих завдань значною мiрою залежить вiд особистостi вчителя, рiвня його пiдготовки, вiд його педагогiчної майстерностi та вмiння органiзовувати навчальну роботу.

2.3. Інтернет-технології - частина загальної інформаційної культури учня. 

Но­ві ін­фор­ма­цій­ні тех­но­ло­гії ста­ють не тіль­ки го­лов­ною ру­шій­ною си­лою прог­ре­су, за­со­бом спіл­ку­ван­ня між дер­жа­ва­ми, ком­па­ні­я­ми, уні­вер­си­те­та­ми, но­вою фор­мою тор­гів­лі, а й по­туж­ним за­со­бом нав­чан­ня, улюб­ле­ною іг­раш­кою.  Це справ­жня зна­хід­ка для ма­ні­пу­лю­ван­ня з ін­фор­ма­цій­ним прос­то­ром зав­дан­ня. Ко­ли ми нав­чи­мо уч­нів сві­до­мо і твор­чо під­хо­ди­ти до ін­фор­ма­цій­но­го прос­то­ру зав­дан­ня, змі­ню­ва­ти фор­му по­дан­ня знань та да­них та­ким чи­ном, щоб мож­на бу­ло роз­гля­ну­ти весь ін­фор­ма­цій­ний прос­тір, ми по­лег­ши­мо фор­му­ван­ня в уч­нів ефек­тив­них стра­те­гій мис­лен­ня, бу­де­мо спри­я­ти під­ви­щен­ню їхньої са­мо­о­цін­ки, упев­не­нос­ти у сво­їх си­лах. Є без­ліч мож­ли­вос­тей ви­ко­рис­тан­ня таких тех­но­ло­гій — від са­мос­тій­но­го скла­дан­ня до­сить дос­ко­на­лих прог­рам, ство­рен­ня сво­їх сто­рі­нок у прос­то­рі Internet, дис­тан­цій­но­го нав­чан­ня до за­ну­рен­ня у світ най­кра­щих му­зей­них ко­лек­цій, біб­лі­о­тек... За да­ни­ми соціологічного дос­лід­жен­ня, для 68 % під­літ­ків ком­п'ю­тер є ро­бо­чим інс­тру­мен­том, 44,2 % ви­ко­рис­то­ву­ють ком­п'ю­тер для роз­ваг, для 23,2 % — це мож­ли­вість спіл­ку­ва­ти­ся з дру­зя­ми, а для 15,8 % — мож­ли­вість «від­клю­чи­ти­ся» від дій­снос­ти. Як ві­до­мо, здіб­нос­ті ди­ти­ни роз­ви­ва­ють­ся тим кра­ще, чим біль­ше в неї мож­ли­вос­тей от­ри­ман­ня різ­но­ма­ніт­но­го сен­сор­но­го дос­ві­ду, зна­йомс­тва з кра­щи­ми до­сяг­нен­ня­ми сві­то­вої куль­ту­ри, мо­де­лю­ван­ня нас­лід­ків ре­а­лі­за­ції сво­їх ідей то­що. Усі ми до­сить доб­ре зна­є­мо, скіль­ки втра­ча­ють об­да­ро­ва­ні ді­ти, ко­ли во­ни не ма­ють мож­ли­вос­ти ко­рис­ту­ва­ти­ся біб­лі­о­те­ка­ми, не хо­дять до му­зе­їв, не бу­ва­ють в опе­рі, не навча­ють­ся за та­ки­ми тех­но­ло­гі­я­ми, які є кра­щим над­бан­ням людс­тва. І ко­ли та­ка ди­ти­на на­реш­ті, нап­рик­лад, всту­па­ю­чи до уні­вер­си­те­ту, пот­рап­ляє до ве­ли­ко­го міс­та, у куль­тур­не се­ре­до­ви­ще, їй тре­ба на­до­лу­жу­ва­ти ці втра­ти, іно­ді на це вит­ра­ча­єть­ся ці­ле жит­тя. Втра­чає не тіль­ки кон­крет­на об­да­ро­ва­на лю­ди­на, а й усе людс­тво.

Но­ві ін­фор­ма­цій­ні тех­но­ло­гії на­да­ють фан­тас­тич­ні мож­ли­вос­ти вчи­те­лям та бать­кам у роз­вит­ку за­галь­них здіб­нос­тей ді­тей з ви­ко­рис­тан­ням усьо­го ар­се­на­лу до­сяг­нень сві­то­вої куль­ту­ри. Іс­нує ба­га­то ком­п'ю­тер­них ен­цик­ло­пе­дій, ілюс­тро­ва­них ком­п'ю­тер­них кни­жок, дос­ко­на­лих нав­ча­ю­чих прог­рам, ігор, що роз­ви­ва­ють здіб­нос­ті ди­ти­ни. Але са­ме по со­бі це ба­гатс­тво без учас­ті стар­ших, без пра­ці до­рос­лої лю­ди­ни, за­лу­че­ної до про­це­су ви­хо­ван­ня ди­ти­ни, без кон­суль­та­цій з фа­хів­ця­ми не нав­чить ди­ти­ну. От­же, най­біль­шим над­бан­ням людс­тва від зас­то­су­ван­ня ін­фор­ма­цій­них тех­но­ло­гій є наб­ли­жен­ня най­кра­щих до­сяг­нень сві­то­вої куль­ту­ри до кож­ної пе­ре­січ­ної лю­ди­ни, виховання її інформаційної культури.

Одним із найважливіших елементів культури взагалі, що характеризує духовний і матеріальний розвиток суспільства, є інформаційна культура, що демонструє досягнутий рівень інформаційних процесів, ступінь задоволення потреб людей в інформаційному спілкуванні, в своєчасній, вірогідній та вичерпній інформації, що буде забезпечувати цілісне бачення світу. Поняття інформаційна культура багатоаспектне та різнопланове. За одним із визначень - це інформаційна діяльність людини, яка, з одного боку, спрямована на ефективний пошук та використання інформації, з іншого, на її формування, збереження, перетворення та відтворення.

Удосконалення і розвиток нових інформаційних технологій як сукупності методів та технічних засобів використання для збирання, створення, зберігання, опрацювання, передавання, подання і використання інформації, які розширюють знання людей і розвивають їх можливості в управлінні технічними і суспільними процесами, суттєво впливає на характер виробництва, наукових досліджень, на освіту, культуру, побут, соціальні взаємини і структури. Це, в свою чергу, має прямий вплив на зміст освіти, пов'язаний із рівнем науково-технічних досліджень та появою нових професійних вмінь і навичок, потреба в яких швидко зростає.

Пріоритетним сьогодні стає використання, наприклад, пошукових систем.  Це освіта «на природі» за допомогою:

- мережі Internet:

- системи «відкритих шкіл»;

- дистанційного навчання тощо.

Однією з головних тенденцій розвитку сучасної освіти, тобто навчального процесу, є інтенсивне формування міжнародного освітнього простору, створення глобальної стратегії освіти дитини. Такі процеси глобалізації, модернізації безпосередньо передбачають звернення до ресурсів всесвітньої мережі .

Вирішення завдань за допомогою пошукових систем сприяє розвитку мислення як такого. При отриманні інформації відбуваєтьсь обробка останньої за певною програмою. Звісно, не можна ототожнювати людське мислення з процесом обробки інформації, бо воно має як біологічний, так і соціальний аспекти. Пізнавальний аспект мислення полягає в активному вилученні інформації та її опрацюванні. Інформаційна культура старшокласника стимулюється багатьма чинниками, зокрема такими, що спрямовані на виконання поставлених навчальною програмою завдань.

Внаслідок реалізації поставлених перед собою задач за допомогою пошукових систем в учня формуються навики чіткої постановки завдань, що, відповідно, може впливати і на вирішення останніх. Формулювання завдання, запитання чи то просто запиту передбачає варіацію висловлювань на задану тему, заміну словосполучень влучними відповідниками. Це, в свою чергу, буде одним із чинників розвитку мовної культури. Не останнє місце у таких процесах навчання займає набір тексту: у пошуковій системі це сприяє швидкому доступу до інформаційного поля, також таке вміння стане в подальшому потрібним у професійному житті-спілкуванні ХХІ ст.

Делікатним буде питання про проблему свободи у процесі взаємодії з пошуковими системами. Головним критерієм вибору буде наступний: коли ми бачимо різнопланові повідомлення (найчастіше низькоморальні) і вони є небажаними для нас, то перед нами постає вибір, чи натиснути червоний хрестик у правому верхньому кутку, щоб закрити це повідомлення, чи все ж таки переглянути звістку. Адже бути вихованим правильно, тобто морально, означає відкидати все схоже та вміти знаходити тільки необхідне.

Безпосередня «співпраця» з пошуковими системами є складовою частиною функціонального спілкування. Цей тип спілкування має місце тоді, коли люди вступають у контакт як виконавці відповідних функцій, пов'язаних з їх соціальними ролями. У цьому випадку відносини між ними визначаються правами відповідно до їх ролей. Так само можна говорити і про суб'єктивно-об'єктивні відносини у системі інформаційної культури. Суб'єктами виступають вчителі та учні, а об'єктом пошукова система. Кожен з членів має чітко виокремленні завдання, функції, мету. Підставою для такого порівняння є те, що такий тип спілкування не передбачає особистісного емоційного задіяння. Метою таких відносин є обмін інформацією; тут перевага віддається інтересу справи, а не особистості співрозмовників.

Отже, розвиток сучасного суспільства супроводжується зростанням значущості інформаційної складової в усіх сферах життя, проникнення інформаційних ідей, засобів і технологій у виробництво, інфраструктуру, побут і соціальну психологію.

Інформаційні технології проникли практично в кожну з галузей людської діяльності, навіть у культуру і мистецтво. Об'єкти культурної спадщини, які завжди були недосяжними для формалізації, зараз відтворюються у електронному вигляді, і це забезпечує якість, довговічність та ефективність їх зберігання. Поширення телекомунікаційних засобів дає можливість швидкого доступу до інформаційних ресурсів, накопичених людством. Разом з тим, не кожен учень реалізує можливості, які надаються інформаційними технологіями та усвідомлюючи їх цінність.

Необхідність орієнтації молодого покоління на використання інформаційних технологій сучасного рівня передбачає нові потреби людського суспільства в освіті: стає важливим засвоювати знання про основи інформаційного обміну, способи накопичення, зберігання та поширення знань, засоби комунікації. Такі знання, уміння й навички є сутністю інформаційної культури.

2.4. Пропедевтичне та варіативне вивчення інформатики шлях до інтелектуального зростання особистості.

Логічним доповненням основної програми шкільного курсу з інформатики є використання інваріантної складової на вивчення даного предмету. Сучасна інформатика має великий потенціал програм для різних вікових категорій, які допоможуть розвивати знання та інформаційну культуру учнів.

Сьогоднішній школяр повинен уміти користуватися комп'ютером так само вільно і легко, як користується авторучкою, олівцем і лінійкою. Тому вивчення основ інформатики повинне починатися в молодшому шкільному

віці. Оволодівши комп'ютером у молодших класах, діти зможуть потімвикористовувати його як інструмент своєї діяльності. У старших класах

діти будуть мати можливість використовувати отримані знання (методироботи з інформацією, способи проектування рішення задач і т.д.) при проходженні різних курсів, перетворюючи їх в уміння і міцні навички. Інформатика начебто розчиниться в безлічі своїх додатків. У початковій школі потрібно закласти у дітей первинні навички інформаційної культури, початки комп'ютерної грамотності, забезпечити поступальність у навчанні. Необхідно підготувати мислення учнів  до сприйняття ними сучасних інформаційних технологій.

З власного досвіду, переконуюсь, що діти початкових класів з великим задоволенням відвідують заняття з інформатики. Саме в цьому віці найкрще засвоюються навики роботи з комп’ютером. В Талалаївській  ЗОШ І-ІІІ ступенів учні початкових класів працюють за програмою «Сходинки до інформатики» та «Скарбниця знань», працюють в гуртку «В сівті інформатики». (Додаток 2,3)

Це навчання є пропедевтичним. При його вивченні учні оволодівають основними навичками роботи з комп'ютером, знайомляться з його можливостями, розвивають логічне мислення, шляхом роботи з навчальними програмами одержують комп'ютерну підтримку знань та навичок, набутих на інших уроках, навчаються використовувати комп'ютер для складання текстів та малювання, знайомляться з поняттям алгоритму, основними алгоритмічними структурами та навчаються складати алгоритми різних дій, розвивають свої творчі здібності.

При вивченні передбачено декілька напрямків навчальної та розвиваючої діяльності учнів.

Перший напрямок – пізнавальний. У цьому напрямку учні повинні засвоїти відомості про призначення комп'ютера, про можливості його використання, про його складові частини, основні принципи його роботи. Багато уваги приділяється обговоренню питань застосування сучасних комп’ютерів. Важливою частиною цього напрямку є знайомство учнів з властивостями інформації, з інформаційними процесами в оточуючому свiтi та в комп’ютері.

Другий напрямок – прикладний. У цьому напрямку учні повинні здобути елементарні навички, що формують інформаційну культуру учнів: робота з клавіатурою, пошук та запуск потрібних програм, підготовка та редагування текстів у текстовому редакторі, складання простіших мелодій у музичного редакторі, створення малюнків у графічному редакторі та iншi.

Третій напрямок – алгоритмічний. Учні повинні засвоїти поняття алгоритму, розрізняти їх основні види, вміти складати i записувати простіше алгоритми для виконавців, відшукувати та застосовувати алгоритми у своїй практичній та учбовій діяльності. Четвертий напрямок — розвиваючий. На цих уроках учні розвивають свої творчі здібності та логічне мислення шляхом виконання різноманітних творчих завдань, як у процесі роботи з прикладними розвиваючими програмами (конструктори, кросворди, логічні ігри та iншi), так i на теоретичній частині уроку. П'ятий напрямок – підтримка, корекція i пропедевтика знань, умінь i навичок з основних предметів. Це досягається шляхом роботи з різноманітними навчальними, навчально-контролюючими та пропедевтичними програмами з української, російської, англійської мови, математики, довкілля, античної літератури.

Формування інформаційної  культури в учнів  10-11 класах забезпечується системою курсів за вибором (за рахунок варіативного компоненту). Курси за вибором, спецкурси та факультативи поглиблюють та розширюють основний курс інформатики відповідно до профілю навчання, надають можливості для організації творчої роботи учнів через систему індивідуальних завдань професійної спрямованості.

Навчання за програмою курсу за вибором «Основи комп'ютерної графіки» (автори: Ю.О.Дорошенко, І.О.Завадський) може здійснюватися в старших класах середніх навчальних закладів будь-якого профілю. Після опанування матеріалом цього курсу учні мають отримати ґрунтовні знання про:

- призначення, можливості, засоби, технології і сфери застосування комп'ютерної графіки;

- принципи побудови растрових і векторних графічних зображень;

- основні параметри комп'ютерних зображень;

- принципи організації та типи колірних моделей;

- поняття про формати графічних файлів, їхні основні характеристики та перетворення;

- методи обробки зображень у растрових і векторних графічних редакторах;

- застосування зображень в офісних та гіпертекстових документах, поліграфічних виданнях, мультимедійних програмних засобах.

Вивчення даного курсу передбачає формування стійких навичок учнів щодо використання середовищ графічних редакторів CorelDraw та PhotoShop для:

- сканування графічних зображень з твердих носіїв та їх векторизації;

- конструювання та подальшої реалізації графічних алгоритмів інструментальними засобами графічних редакторів;

- створення растрових і векторних зображень із використанням графічних примітивів;

- редагування растрових зображень;

- обробки цифрових фотографій;

- форматування векторних рисунків, налаштовування їх параметрів;

- створення простих анімаційних зображень.

Для реалізації завдань розвитку в учнів умінь цілеспрямованого пошуку й систематизації необхідної інформації в мережі Інтернет, спілкування за допомогою електронних засобів обміну інформацією, використання й самостійного освоєння сучасних програмних засобів, формування в учнів теоретичної бази, необхідної для подальшого самостійного освоєння Інтернет-простору призначена програма курсу за вибором «Основи Інтернету»(автори: Ю.О.Дорошенко, І.О.Завадський, Н.С.Прокопенко).

Серед фундаментальних завдань, покладених в основу програми курсу за вибором «Основи веб-дизайну» (автори: І.О.Завадський, Н.С.Прокопенко),є формування в учнів розуміння принципів організації веб-ресурсів, розвиток навичок роботи з сучасними програмними засобами розробки веб-сторінок, а також виховання культури оформлення сайтів й умінь структурування інформації, розміщеної на них.

Учні, які повністю опанують курс, ознайомляться з трьома підходами до створення веб-сайтів: автоматизованим створенням веб-сайту на безкоштовному сервері, створенням сайту в середовищі графічного редактора сайтів та програмуванням сайту мовою розмітки HTML. Саме ця особливість навчального матеріалу дозволяє вчителю легко варіювати його обсяги та зміст. Наприклад, у навчальних закладах гуманітарного або спортивного профілю може бути доцільним обмежитися автоматизованим створенням веб-сайту, у школах природничого, фізико-математичного та художньо-естетичного профілів з матеріалу курсу можна виключити вивчення мови HTML та Javascript, а в освітніх закладах інформаційно-технологічного профілю курс викладати у повному обсязі.

До змісту навчального матеріалу включено вивчення таких актуальних для вимог сьогодення тем, як використання блогів, веб-просторів, кліпів Flash та динамічного HTML - Інтернет-технологій, які за оцінками провідних фахівців стануть визначальними у найближчому майбутньому.

Ґрунтовно вивчити класифікацію комп'ютерних презентацій, методи і способи організації слайдових і потокових презентацій, принципи відтворення графічної, аудіо- та відеоінформації, поняття про комп'ютерну анімацію, принципи дизайну складових елементів презентацій надає можливість навчання за програмою курсу за вибором «Основи комп'ютерних презентацій» (автори: І.О.Завадський, Н.С.Прокопенко, Т.Г.Проценко).

Крім широко відомого офісного застосування Microsoft PowerPoint, у курсі розглядаються ще два сучасні інструментальні програмні засоби розробки презентацій від корпорації Microsoft: Producer і PhotoStory. Застосування Microsoft Producer розширює можливості PowerPoint, даючи змогу комбінувати слайди з відео- та аудіокліпами, збагачувати їх відтворення різноманітними ефектами та настроювати параметри показу презентації за допомогою часових лінійок. PhotoStory - простий і зручний у використанні засіб для створення презентацій на базі колекцій зображень. Названі інструментальні засоби дають змогу суттєво підвищити якість презентаційного матеріалу і тому вміння використовувати їх наразі стає обов'язковим для тих, хто прагне оволодіти технологією комп'ютерних презентацій.

Метою курсу за вибором «Основи візуального програмування» (автор І.О.Завадський) є навчання основам сучасного програмування на прикладах розробки Windows-застосувань. Базовою мовою програмування обрано Visual Basic. Особливість вивчення даного курсу полягає у тому, що від учнів не вимагається попереднього знання структурного програмування чи основ алгоритмізації.

Як і для будь-якого навчання програмуванню, запорукою успішності учня є розв'язання ним численних задач. Проте, задачі, що пропонуються за тематикою даного курсу, мають виховувати в учнів не лише уміння складати й програмувати алгоритми, але й розуміння принципів обробки даних, специфічних для Windows-застосувань.

.

Висновок

На базі комп’ютерної грамотності формується інформаційна культура учнів, яка може розглядатися у зв’язку з рівнем розвитку суспільства, характеристиками мислення особистості. Тут мається на увазі буквальне й актуальне розуміння культури.

Інформаційна культура може розглядатися як складова частина загальної культури, орієнтована на інформаційне забезпечення людської діяльності. Інформаційна культура відображає досягнуті рівні організації інформаційних процесів та ефективності створення, збирання, зберігання, опрацювання, подання і використання інформації, що забезпечують цілісне бачення світу, його моделювання, передбачення результатів рішень, які приймаються людиною.

У результаті вивчення шкільного предмета інформатики і використання засобів ІКТН при вивчення різних навчальних предметів в учнів мають бути сформовані основні компоненти інформаційної культури.

1. Розуміння сутності інформації та інформаційних процесів, їх ролі в пізнанні навколишньої дійсності та творчої діяльності людини, в управлінні технічними і соціальними процесами, в забезпеченні зв’язку живого із зовнішнім оточенням.

2. Розуміння проблем подання, оцінювання і вимірювання інформації, її сприймання і розуміння сутності формалізації суджень, зв’язку між змістом та формою, ролі інформаційного моделювання в сучасній інформаційній технології.Вивчення питань опрацювання інформації та її сутності потребує необхідності засвоєння понять: знака, символу, алфавіту, мови, письма, носія інформації, повідомлення, каналу зв’язку (з’ясування зв’язку між повідомленнями та інформацією).При цьому важливо знати, що немає остаточної відповіді на питання про те, що таке інформація.

3. Розуміння сутності неформалізованих, творчих компонент мислення.

4. Уміння добирати і формулювати мету, здійснювати постановку задач, висувати гіпотези, будувати інформаційні моделі досліджуваних процесів і явищ, аналізувати їх за допомогою засобів ІКТН та інтерпретувати отримані результати, систематизувати факти, осмислювати і формулювати висновки, узагальнювати спостереження, передбачати наслідки рішень, що приймаються, дій щодо їх реалізації, та вміти їх оцінювати.

5. Уміння добирати послідовність операцій і дій у професійній діяльності, розробляти програму спостереження, досліду, експерименту.

6. Володіння знаряддєвими застосуваннями комп’ютера, системами опрацювання текстової, числової і графічної інформації, баз даних і знань, предметно-орієнтованими прикладними системами, системами телекомунікації.

7. Розуміння сутності штучного інтелекту.

8.Уміння адекватно формалізувати наявні у людини знання і адекватно інтерпретувати формалізовані описи, дотримуватися належної рівноваги між формалізованою і неформалізованою складовими.

9.Важливою складовою інформаційної культури є володіння основами алгоритмізації.

10.Однією з основних складових інформаційної культури людини є здатність підкоряти свої інтереси тим нормам поведінки, яких необхідно дотримуватися в інтересах суспільства, свідоме прийняття всіх тих обмежень і заборон, які виробляються колективним інтелектом.

11.З цього випливає, що кваліфікаційному користувачеві насамперед необхідно вільно орієнтуватися в своїй предметній галузі, інакше він не зможе ефективно вибирати і формулювати цілі, ставити задачі, будувати моделі досліджуваних процесів і явищ, правильно інтерпретувати одержані результати, ефективно використовувати нові інформаційні технології у професійній діяльності, підтримувати необхідний рівень знань.

Вказані компоненти інформаційної культури мають загальноосвітнє і загальнокультурне значення. Вони характеризують мінімальний обсяг знань, умінь, та навичок у галузі інформаційних технологій і повинні формуватися з урахуванням специфіки спрямованості навчання.

Список використаних джерел

1.                 Алексюк А.М. Методи навчання і методи учіння. - К.: Радянська школа, 1980. – 248с

2.                 Жалдак М.І., Лапінський В.В., Шут М.І. Комп’ютерно-орієнтовані засоби навчання математики, фізики, інформатики: Посібник для вчителів // Вкладка газети «Інформатика». – 2004. – С. 41-48 (281-288).

3.                 Стрекозин В.П. Актуальные проблемы начального обучения. – М.: Знание, 1976. – 279 с.

4.                 Щукина Г.И. Актуальные вопросы формирования интереса в обучении. – М.: Педагогика, 1984. – 238 с.

5.                 Гендина Н.И.  Образование для общества знаний и проблемы формирования информационной культуры личности // Научные и технические библиотеки.- 2007.- №3.- С.40-48.

6.                 Деденева А.С.  Как формируется информационная культура студента // Мир библиографии.- 2007.- №5.- С.44-46.

7.                 Збаровская Н. Информационная культура личности: Проблемы формирования // Библиотечное дело.- 2005.- №1.- С.7-8.

8.                 Рубан А.  Науково-методичне забезпечення формування інформаційної культури учнів // Вісник книжкової палати.- 2006.- №7.- С.19-21.

9.                 Рыбина Л.И. Информационная культура - приоритетное направление библиотечной деятельности // Библиография.- 2006.- №2.- С.30-32